Поради батькам
«Природа так про все попіклувалась, що навкруги ти знаходиш, чому вчитися». Леонардо да Вінчі
ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.
Слухайте
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.
Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися
Не уникайте складних розмов
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.
Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова
Контролюйте контент, який споживає дитина
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла
Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.
Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога
Потурбуйтеся про себе
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я.
Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта
Підтримуйте рідних і приймайте підтримку
Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки
Вірте у краще
Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я
Як батькам поводитися з дітьми під час війни:
Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.
Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення.
"Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа".
Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:
Спокійні ви – спокійна дитина
Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.
Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.
Не забувайте про обійми
Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.
Грайте з дитиною
Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.
Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.
Транслюйте дитині відчуття безпеки
Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.
Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.
Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну
Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.
Кажіть дитині правду
Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.
Корисні поради для батьків щодо загартування дітей
Основні оздоровчі моменти щодо відновлення сил та поліпшення стану здоров’я дітей відбуваються влітку.
Саме в цей час діти максимально повинні бути на свіжому повітрі. Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою.
Загартування - один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоров’я дітей.
Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур. До водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до повітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання - коли звикнуть до обливання.
Загартування повітрям:
-
повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
-
повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовуються кожного дня по два-рази).
Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину, відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. Важливо стежити, щоб діти не перегрівалися.
Загартування водою:
-
обтирання (починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук та шиї. Далі - обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32 градусів до С +20 градусів С;
-
обливання (після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
-
купання (у гумових басейнах, встановлених на подвір’ї чи на майданчиках).
Загартування сонцем:
Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни проводяться дітям від 1 до 3 років.
-
перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18 градусів С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години);
-
загорати можна часто, але нетривало, кращий час для засмаги у середній смузі - від 9 години ранку до 12 і 16-18 годин;
-
приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу;
-
не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї, сонячні ванни можна приймати через 30-40 хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі;
-
під час відпочинку або розмови з дітьми не можна садити або ставити їх обличчям до сонця;
-
абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 градусів С;
-
слід пам’ятати, що водні процедури дітям проводять після сонячних ванн, а не до них.
Деякі поради батькам та вихователям для проведення ігор з дітьми та занять з фізичної культури
Влітку використовуються такі спортивні ігри, як бадмінтон, городки, ігри з м’ячем з елементами футболу та баскетболу; рухливі ігри (з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі).
Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.
Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Не треба забувати і про ранкову гімнастику. Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі. В теплу погоду діти мають робити гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж.
Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм дитини, збільшують розумову і фізичну працездатність, дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).
Регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем та працездатність!
Заходи, спрямовані на запобігання та протидію булінгу
Чи розпещена ваша дитина?
Розпещена дитина приносить батькам чимало проблем. Влаштовуючи капризи, малюк домагається свого і відчуває владу над батьками, які в усьому йому потурають. Результат такої поведінки батьків не змусить себе чекати. Як тільки дитині спробують щось заборонити, він тут же застосовує перевірений метод і влаштовує чергову істерику до тих пір, поки знову не доб'ється свого.
Все ускладнюється, коли батьки не можуть або не хочуть визнати, що їхня дитина розпещена і пора приймати якісь заходи. Багато батьків не звертають уваги на надмірно примхлива поведінку малюка. Однак таких дітей чекають проблеми і в майбутньому дорослому житті. Саме тому на батьках лежить відповідальність за те, щоб вчасно зрозуміти проблему і постаратися її вирішити. Чи розпещена ваша дитина? Ось 12 головних відмінних рис поведінки таких дітей. Якщо вам знайомі хоча б кілька, то обов'язково ознайомтеся з порадами психолога в кінці статті.
1. Дитина не хоче ділитися нічим з іншими
Егоїзм розбещених дітей змушує їх діяти тільки в своїх інтересах, адже вони звикли отримувати все, що зажадають. Звичайно, такий малюк буде категорично протестувати, якщо доведеться з кимось ділитися чимось своїм, будь то улюблені іграшки, якесь ласощі або увагу батьків.
2. Часті істерики
Малюки до 3-4 років вередують і влаштовують істерики, бо ще не навчилися по-іншому висловлювати свої почуття. Однак часті істерики у дітей більш старшого віку - це привід для занепокоєння, адже з їх допомогою дитина просто маніпулює батьками.
3. Сильна залежність від батьків
Ви жалієте дитину, якщо він не хоче залишатися з бабусею, не бажає засипати один або нервує через необхідність відвідування дитячого садка. Якщо це повторюється занадто часто, то є привід задуматися про його розбещеності. Дорослішаючи, дитина повинна вчитися відчувати себе комфортно серед інших людей.
4. Вимагає готувати йому улюблену їжу
Звичайно, іноді діти можуть вередувати через їжу. Однак якщо ваш малюк регулярно відмовляється їсти звичайну їжу і вимагає спеціально для нього кожен день готувати особливі страви, то він явно розпещений.
5. Постійно висловлює невдоволення
Ще одна ознака розбещеності - часте невдоволення чим-небудь. Малюк весь час повідомляє, що йому не подобаються іграшки, що він не хоче надягати такий одяг, що йому набридло їсти суп або гуляти в цьому парку. Ситуація ускладнюється, коли у сусідської дитини з'являється якась нова цікава річ - в цьому випадку розпещене чадо неодмінно зажадає купити таку ж.
6. Ніколи не допомагає
Вже після 3-4 років малюка потрібно поступово привчати прибирати за собою іграшки. Якщо мама і далі буде все робити за нього, в результаті він звикне і буде думати, що так і повинно бути, і він не зобов'язаний нікому ні в чому допомагати.
7. Хамство і грубість
Задовольняючи капризи дитини, батьки розвивають в ній споживацьке ставлення до дорослих. В результаті дитина перестає їх поважати. Та й навіщо говорити ввічливо, якщо вони все одно в підсумку виконають всі вимоги. Іноді це призводить до проявами грубості і хамства з боку дитини.
8. Малюка часто доводиться умовляти
Розпещений малюк не визнає того, що батьків або бабусю з дідусем потрібно слухатися. Не дивно, що їх вимоги для нього - порожні слова. Після таких вимог і прохань дитина за звичкою починає вередувати, маніпулюючи дорослими. Щоб хоч чогось від нього домогтися, батькам доводиться йти на вмовляння.
9. Маніпуляція дорослими
Розпещені діти легко знаходять в сім'ї об'єкт для маніпуляцій, з яким завжди працюють улюблені способи домогтися свого: капризи, сльози, істерика і т.д. Наприклад, якщо тато не реагує на такі прояви, малюк обов'язково піде до мами або бабусі, він буде грубо і нав'язливо, зі сльозами й істериками щось просити, поки не доб'ється свого. При цьому малюк може використовувати й інші засоби маніпуляції. Наприклад, сказати бабусі, що він любить її більше всіх. Як правило, така любов швидко переходить комусь іншому, якщо від бабусі отримати бажане не виходить.
10. Дитина змушує батьків червоніти за її поведінку
Бажаючи привернути увагу, малюк часто перебиває дорослих, може почати кричати або влаштувати істерику де-небудь в громадському місці. Ця проблему особливо важко виправити, якщо батьки спочатку розбалували дитини, дозволяючи йому вести себе як йому захочеться
11. Не відчуває відповідальності за погані вчинки
Кожна людина повинна з дитинства розуміти, що за свої вчинки відповідати повинен тільки він. Однак у розбещених дітей є відмінна група підтримки - батьки і бабуся з дідусем, які завжди готові виправити помилки дитини. Наприклад, якщо малюк вдарив сусідську дитину, ніхто не пояснює йому, що так робити не можна, а навіть захищає - мовляв той хлопчик сам винен. В таких умовах діти виростають безвідповідальними і розпещеними.
12. Категорично не сприймає відмови
Розпещені діти просто не розуміють, як таке може бути, що їм щось не можна. Таку поведінку можна пробачити лише малюкам до 4 років. У дітей 4-6 років вже має формуватися поняття неможливості виконання будь-якого бажання, вони вчаться спокійно сприймати відмову в чомусь. Розпещений дитина таких відмов не розуміє, він просто влаштує чергову істерику, щоб домогтися свого.
Причини розбещеності
Життя сім'ї кардинально змінюється, коли головну роль починає грати розпещений дитина. Діти народжуються в однакових умовах, а ось розпещеними їх робить саме неправильне виховання. Якщо до 3-4 років плач і капризи - цілком природна особливість поведінки, то після 4 років це поступово переростає в засіб маніпуляції дорослими, які за попередні роки звикли робити все, аби малюк заспокоївся.
В результаті дитина стає егоцентричною, звикає добиватися свого капризами і істериками, перестає бачити у дорослих авторитет. Найчастіше розпещені діти виростають в сім'ях, де батьки не можуть знайти загальні методи виховання. Відчуваючи розбіжності, малюк починає підшукувати важелі управління дорослими. Якщо тато дуже строгий, він йде до більш м'якої і готової заради нього на все мамі або бабусі.
Також однією з причин розбещеності може бути мінливість заборон. Наприклад, якщо вчора дитині дозволяли бігати по калюжах, а сьогодні раптом заборонили, то це незмінно викличе обурення. Однією з поширених сьогодні причин розбещеності також може бути зайва зайнятість батьків, коли вони не можуть приділяти дитині достатньо багато часу. У підсумку вони намагаються спокутувати свою провину подарунками та виконанням всіх бажань. А через пару років, коли капризи і вимоги дитини стають нормою, а запити малюка ростуть, стає раптом зрозуміло, що дитину розбестили.
Батькам розбещених дітей: 5 порад психолога
1. Завжди залишайтеся спокійними
Контроль ситуації неможливий без спокійного спілкування. Якщо ви почнете кричати і нервувати, дитина не зміниться, а в гіршому випадку - відповість вам тим же. У разі проблемних ситуацій найкраще постаратися ігнорувати істерики дитини. Спокійним голосом скажіть: «Ми поговоримо про це тільки тоді, коли ти заспокоїшся».
2. Усвідомте проблему і почніть перевиховання якомога раніше
Не чекайте, поки все зайде надто далеко. При перших ознаках зайвої примхливості або істериках заради отримання бажаного намагайтеся зупинити дитини. Не дозволяйте йому маніпулювати вами, виконуючи всі його бажання, аби його заспокоїти.
3. Дотримуйтесь послідовності у вихованні
Якщо вчора ви забороняли дитині стрибати на дивані або бігати по калюжах, а сьогодні він робить це безкарно, то таке виховання марно. Малюк звикає, що будь-які заборони можна обійти. Тому якщо є якісь чіткі заборони, то про них весь час повинні нагадувати всі дорослі члени сім'ї. Намагайтеся завжди виконувати те, про що говорите.
4. Навчіться відмовляти дитині
Багато дорослих балують дітей, тому що просто не в змозі відмовити коханому дитині. В результаті дитина починає ставитися до людей по-споживацьки, відчуваючи можливість отримувати все, що тільки заманеться. Замість нової машинки, вже десятою за рахунком на цьому тижні, краще пограйте з дитиною або прогуляйтеся в цікаве місце.
5. Введіть посильні обов'язки для дитини
Малюк з дитинства повинен вчитися розуміти слово «треба». Поняття обов'язки формується навіть у дрібних дорученнях. Наприклад, закріпіть за ним обов'язок прибирати за собою іграшки або складати свої речі. Нехай у нього буде не дуже добре виходити і вам потім доведеться все переробляти, але так малюк зрозуміє, що означає «обов'язок» і стане більш відповідальним.
І не забувайте під час перевиховання не проявляти зайву строгість. Пояснюйте малюкові все спокійно, знайдіть спільну мову з дитиною. Обов'язково говорите, що ви його як і раніше дуже любите, але його поведінка неправильне і йому доведеться виправитися. І неодмінно обговорюйте перевиховання дітей всією сім'єю, щоб бабуся ненароком не продовжила в таємниці від вас виконувати всі бажання малюка, поки ви будете безрезультатно намагатися пояснити йому, що означає «не можна».
Як щодня розвивати в дитини доброту
Діти хочуть допомагати іншим людям. Тому важливе завдання батьків полягає в тому, щоб розвинути та спрямувати їхнє природне бажання так, щоби трансформувати його у звичку всього життя. Особливо ефективним при цьому буде особистий приклад, оскільки діти копіюють модель поведінки батьків.
Спробуйте на практиці наведені нижче прості ідеї, і вони допоможуть вам розвинути в дітей чудову звичку допомагати іншим.
Зробіть допомогу іншим людям справою вашої родини
Дорослі добре знають, що робити, якщо хто-небудь зі знайомих захворів або переживає важкі часи. Вони провідують хворих друзів, приносять їм апельсини, яблука, сік або купують якісь корисні подарунки для потреб сім'ї. Зацікавте дітей участю в цих заходах. Спитайте їх, що б вони хотіли зробити для того, щоб допомогти людям у скрутній ситуації.
Коли ви вирішите відвезти гостинці та подарунки, візьміть дітей із собою. Вони дізнаються на власному досвіді, як це – прикрасити чийсь день або розвіяти чийсь смуток. Також це чудова можливість порозмовляти про те, що відчували вони самі, коли хтось інший приходив їм на допомогу.
Діліться благами з іншими
Навчіть дітей бути вдячними за те, що вони мають, і запропонуйте їм подумати про інших,поділитись тим, що в них є. Якщо ви привезли з дачі кошик яблук, запропонуйте дитині пригостити ними своїх товаришів або сусідів. Якщо її полиці переповнені книгами, запропонуйте дитині подарувати коробку цікавих книг дитячому відділенню лікарні або дитячому будинку. Упакуйте у пластикові контейнери кілька страв вашого недільного обіду й почастуйте самотнього літнього сусіда поверхом нижче.
Привчіть дітей берегти природу
Ніколи не смітіть. Навіть якщо під час пікніка з ваших сміттєвих пакетів щось випадково випало, обов'язково підніміть це й покладіть назад у пакет. Або якщо ви бачите стару газету чи використаний кавовий стаканчик на лавці в парку, викиньте їх у сміттєву урну. Коли людина проявляє таку турботу про інших людей, їй стає добре на душі.
Доручіть дітям свою ділянку роботи по господарству
Діти повинні розуміти, що від них вимагається певна кількість праці й допомоги тому, що вони є частиною однієї родини, живуть під одним дахом, та просто тому, що це правильно, добре і потрібно робити кожному члену сім'ї. Доручіть їм годувати кота, прибирати з обіднього столу й застеляти ліжка. Відзначайте й заохочуйте виконання дітьми своїх обов'язків, і вони будуть відчувати свою причетність до спільної справи й користь для всієї родини.
Навчіть дітей працювати разом
Перед тим як іти з гостей разом зі своєю дитиною, зверніть її увагу на те, який безлад залишився на підлозі: солдатики, машинки й деталі конструктора валяються по всій кімнаті, а також за її межами. Не йдіть до того часу, доки ваша дитина разом зі своїм другом або декількома друзями не наведуть порядок і не розкладуть усіх солдатиків у свої коробки.
Невеликі добрі справи
Одного разу мама однієї з учениць серйозно захворіла. І коли вчителька спитала її (маму), що найбільше її втішило під час хвороби, вона відповіла, що весь час, доки вона була на лікарняному, мати однієї з подруг її доньки готувала сніданки для її дівчинки. Цей простий жест означав, що в жінки було менше турбот і більше часу й сил на відновлення, а крім того, її донька не була голодна й отримала можливість спробувати нові смачні страви.
Звертайте увагу на позитив
Іноді може здатися, що навкруги нас тільки погані новини, відбуваються тільки жахливі події. Покажіть дітям позитивні події, які відбуваються навкруги вас, добрих людей, які думають про інших. Вирізуйте з газет і журналів замітки про простих людей, які допомагають нужденним, або про волонтерів, які збирають медикаменти й засоби для лікування хворих. Це дасть вашій дитині наснагу для світлих роздумів, а також допоможе їй творчо підійти до питання про те, що б вона сама могла зробити для тих людей, які потребують її допомоги.
Не критикуйте спроби дітей робити добро
Так, ви можете краще витягнути й розсортувати білизну із пральної машини або налити молоко, не розливаючи його, але якщо ви перестараєтеся із критикою, у маленьких помічників залишиться відчуття, ніби їхня допомога є невмілою й незатребуваною, у результаті чого вони можуть більше не запропонувати її знову. Якщо ви не проявите терпіння, то можете перетворити чудовий шанс на втрачену можливість, адже діти хочуть допомогти приготувати обід, помити машину, посуд і, звісно, спочатку будуть робити це повільно й недосконало. Якщо діти відчують, що можуть зробити свій дім краще, вони перенесуть свій досвід і на навколишній світ.
Полегшіть чиюсь ношу
Запропонуйте дитині допомогти літній людині підняти візок по сходах підземного переходу або просто потримати двері для сусіда в під'їзді. Доручіть дитині вимити підлогу на спільній сходовій клітці, перш ніж її помиє літня сусідка.
Утішайте ближніх
Якщо дитина бачить, що бабуся й дідусь засумували, прийнявши ліки, підкажіть їй, що треба обійняти їх, укрити пледом або приготувати їм по чашці чаю. Подібна поведінка доречна й у ставленні до друзів, сусідів і просто людей, які потребують доброго слова чи доброго жесту. Навчіть дітей помічати, що відбувається в житті інших людей – це допоможе розвинути емпатію й надихнути їх допомагати іншим.
Запропонуйте допомогу, якої від вас не чекають
Якщо від сусідів утік кіт, зателефонуйте і спитайте, чи знайшли вони свого пухнастого друга. Якщо ні, ви й ваша дитина могли б роздрукувати й розклеїти ще більше оголошень у районі.
Кажіть чарівні слова
Кажіть «доброго ранку» сусідам або «дякую» кур'єру, який приніс ваше замовлення. Іноді просте вираження доброго ставлення чи вдячності – саме те, що допоможе людині пройти через випробування дня.
Як привчити дитину до дисципліни
Одна з фундаментальних цілей виховання – навчити дітей самодисципліни. Деякі батьки вважають, що запорукою ефективної дисципліни є покарання. Але якщо мами й тати вивчать і будуть застосовувати наведені нижче поради, такі явища, як крики та шльопанці, зникнуть, і між батьками та дітьми встановляться теплі й довірливі стосунки.
Керівні принципи стосунків батьків і дітей
-
Постарайтесь регулярно знаходити час для того, щоб весело проводити його з вашою дитиною.
-
Батьки ніколи не повинні суперечити один одному в питаннях, що стосуються дисципліни, у присутності дітей.
-
Ніколи не віддавайте дитині розпорядження, якщо не можете проконтролювати їх виконання.
-
Будьте послідовними, тобто винагороджуйте або карайте за певний прояв поведінки одним і тим же способом на постійній основі.
-
Узгодьте, який прояв поведінки є бажаним і небажаним.
-
Домовтеся про те, як реагувати на небажаний прояв поведінки.
-
Як можна більш ясно донесіть до дитини, чого вона повинна очікувати, якщо проявить небажану поведінку.
-
Доступно поясніть, що є небажаною поведінкою. Недостатньо сказати «У твоїй кімнаті безлад». Безлад треба визначити конкретно: «Ти залишив брудний одяг на підлозі, брудні тарілки на столі й не застелив ліжко».
-
Після того як ви заявили про свою позицію, а дитина їй чинить опір, припиніть її відстоювати. Просто викладіть позицію ще раз, а потім перестаньте відповідати на заперечення.
-
Зверніть увагу на поступові зміни в поведінці. Не слід очікувати занадто багато. Заохочуйте поведінку, яка наближається до бажаної мети.
-
Пам'ятайте, що ваша поведінка є моделлю поведінки ваших дітей.
-
Якщо один з батьків проводить з дитиною виховну бесіду, а інший у цей момент входить у кімнату, другий з батьків не повинен втручатись у виховний процес.
-
Винагороджуйте бажану поведінку словесно, підбадьорливими дотиками або чимось матеріальним, таким як іграшка, їжа або відвідування зоопарку.
-
Обоє батьків повинні нести рівну частину відповідальності, що стосується дисципліни дитини.
Три підґрунтя ефективного виховання
Дисципліна повинна бути:
-
Непохитною. Наслідки небажаної поведінки необхідно чітко сформулювати, а потім неодмінно реалізувати у випадку її виникнення.
-
Справедливою. Покарання мусить відповідати неслухняності. Крім того, у випадку повторення проявів негативної поведінки наслідки повинні вказуватися заздалегідь, щоб дитина знала, чого очікувати. Суворе покарання не є необхідним. Простий штраф у вигляді заборони на ігри протягом певного часу може бути цілком ефективним, якщо він використовується послідовно щоразу, коли має місце прояв небажаної поведінки. Крім того, винагороджуйте дитину за періоди часу, такі як частина дня або цілий день, коли дитина не заслужила жодного штрафу чи отримала всього лише одне зауваження.
-
Дружньою. Коли ви кажете дітям, що вони поводились неправильно або попереджуєте їх про небажану поведінку, використовуйте дружній, але непохитний стиль спілкування, нехай вони знають, що у випадку порушення домовленості отримають «спільно узгоджений» штраф. Попросіть їх подумати та згадати, що вони повинні робити інакше, щоб у майбутньому уникнути небажаних наслідків. «Ловіть» їх на позитивному й заохочуйте за відповідну поведінку.
Модель стосунків батьки-наставники
-
Постарайтесь побачити себе в ролі наставника своїх дітей. Демонструйте їм у деталях, як би ви хотіли, щоб вони поводились. Допоможіть їм підтримкою поряд з конструктивною критикою.
-
Замість того щоб казати дітям, що не треба робити, навчіть і покажіть їм, що вони повинні робити.
-
Коли діти роблять щось добре, використовуйте похвалу, яка містить деталі. Скажіть: «Мені подобається, як ти ____, коли ти ____». Будьте конкретними.
-
Допоможіть дитині навчитись виражати словами те, що вона відчуває. Скажіть: «Ти, здається, засмучений», «Як ти себе почуваєш?», «Ти виглядаєш, як ніби гніваєшся через те, що ____», «Твої почуття абсолютно виправдані».
-
Спробуйте побачити ситуацію очима ваших дітей. Уважно прислухайтесь до них. Постарайтесь уявити психологічну картину того, як це буде виглядати для них.
-
Використовуйте м'який, упевнений тон голосу, щоб переспрямувати їхній настрій, коли вони засмучені.
-
Будьте уважним слухачем. Використовуйте зоровий контакт. Фізично опускайтеся до рівня маленьких дітей. Не переривайте їх. Ставте відкриті запитання, а не ті, на які можна відповісти «так» чи «ні». Повторіть їм те, що ви від них почули.
-
Переконайтесь у тому, що діти розуміють ваші вказівки. Попросіть їх повторити сказане.
-
По можливості дайте дітям вибрати, коли і як виконати ваше прохання.
-
Придумайте невербальний знак (жест), який буде повідомляти дітям про те, що вони поводяться невідповідним чином і повинні змінити свою поведінку. Це допоможе їм відповісти на ваше прохання й не засмутить їх.
Використання винагороди в позитивному вихованні
-
Завжди, коли це можливо, намагайтесь використовувати винагороду або похвалу, щоб мотивувати дитину покращити свою поведінку.
-
Для дітей молодшого віку можете використовувати «правило бабусі». Скажіть: «Коли ви підберете весь свій одяг, можете йти гратись». Переконайтеся, що ви використовуєте слово «коли», а не «якщо».
-
Об'єднуйте винагороду зі штрафами у випадку серйозних порушень. Скажіть: «Щоразу, коли ти ____, ти будеш позбавлений ____. Якщо ти весь день (півдня тощо) проведеш без зауважень, ти отримаєш нагороду у вигляді ____».
Застосування цих практичних порад повинно допомогти батькам набути навичок виховання дітей у віці від малюків до підлітків у питаннях самодисципліни, заохочення дітей для позитивного сприйняття самих себе, покращення комунікації й побудови позитивних стосунків.